Людині властиво наділяти своїми властивостями все, що вона створює. Виключенням не стали й роботи. Професор філософії Рочерстського технологічного університету Еван Селінджер (Evan Selinger) вважає, що це не завжди добре, але уподібнення навколишнього світу закладено в ДНК людини, та інженери-робототехніки не здатні з цим боротися. Згідно з його думкою, розв’язати проблему допоможе постмодерністська естетика.

Іноді варто нагадувати ботам, що вони не люди!

Розгляньмо популярних голосових помічників: Alexa від Amazon, Siri від Apple та Cortana від Microsoft. Йен Богост (Ian Bogost), професор Інституту гуманітарних наук в Технологічному інституті штату Джорджія, нещодавно писав у The Atlantic, що вони зображають гендерні проблеми: у них жіночі імена та виконують повсякденні завдання, котрі в стереотипах вважаються жіночими. Крім того, у випадку сексистських натяків боти можуть лише ігнорувати їх або завершити розмову, що дуже далеко від феміністичних ідеалів.

Одні варіанти краще, ніж інші, але в будь-якому випадку давати роботу якійсь статті – це надійний спосіб посилити соціальні упередження та стимулювати об’єктивацію.

Ми створюємо роботів з нашими власними упередженнями

Декілька місяців назад я попросив студентів свого курсу «Філософія технологій» пройти опитування SPACE10, «живій лабораторії майбутнього» Ikea, під назвою «Чи розмовляєте ви з людиною?». Всі питання стосувалися особистих смаків: респондентів питали, яким має бути зовнішній вигляд та поведінка роботів.

Серед всього вищесказаного, потрібно було зазначити, чи варто боту бути «схожим на турботливу матусю», «самостійним та зухвалим» або «слухняним та працелюбним». Більшість студентів оцінили ці формулювання з позитивної точки зору, назвавши їх хорошим способом опису різних варіантів поведінки віртуального помічника. При цьому вони помітили гендерну ознаку першої відповіді, але не вважали її дискримінаційною, бо наука давно вже доказала наявність в матерів інстинкту до захисту потомства.

Може бути й так. Але, на жаль, наразі дуже легко стирається межа між науковими фактами та ідеологічними ідеями. Створення асоціацій, подібних до зв’язку материнства та турботи, примушують некомфортно відчувати себе жінкам, у яких виникають складнощі в спілкуванні з дітьми, або ж вирішують їх зовсім не заводити.

Якими будуть «гарячі клавіші» голосової взаємодії?

Чим же може бути корисною постмодерністська естетика? Автор статей про технології в New York Times та Wired Tech Клайв Томпсон (Clive Thompson) вважає, що звільнення голосових помічників від антропоморфних рис, а також від сексистського відношення, може посприяти перемикання голосів від високого жіночого до низького чоловічого або їх одночасне звучання в унісон.

Це рішення відповідає естетиці постмодерна, тому що зміна та зливання двох голосів в єдиний одночасно виконує два завдання: нагадує, що віртуальний помічник являється вашим співрозмовником, але водночас вказує, що співрозмовник цей нереальний.

Іноді варто нагадувати ботам, що вони не люди!

Apple заслуговує на похвалу за спроби виводу Siri за межі першочергових гендерних асоціацій, котрі компанія створювала, використовуючи для бота голос С’юзен Беннетт (Susan Bennett). Якщо ви запитаєте Siri, чи являється вона жінкою, то отримаєте абстрактну відповідь, наприклад: «Моя стать не визначена» або ж такою: «Мій голос звучить як жіночий, але він все ще існує за межами людського розуміння статі».

Це крок у вірному напрямку, але в невірному виконанні. Siri розкриває свої секрети лише в тому випадку, якщо ви будете з цікавістю її допитувати. У інших випадках вона не надто охоче розповідає про те, що являється всього лише ботом.

Роботи, нагадуйте нам, що ви не люди

Кращим прикладом являється Woebot, додаток для когнітивної поведінкової терапії з чат-ботом. Аби зменшити дискомфорт, котрий декотрі люди відчувають при отриманні допомоги від іншої людини, а також не створювати ілюзій про можливості сервісу у небезпечних ситуаціях, Woebot використовує характерні для людей фрази, підкреслюючи, що він всього лише робот.

До прикладу, Woebot пише користувачам повідомлення: «Я всього лише робот. Милий та дотепний, але все-таки робот» та «Як зручно, що у мене є комп’ютер для роботи мого мозку та ідеальної пам’яті. Якщо пощастить, я знайду зачіпку, яку людина може й пропустити». Woebot підштовхує вас до відповіді: «Так, сер!», аби далі виправити вас: «Ха-ха! А я ж не сер, і навіть не мадам!».

Мова йде про постмодерністську роботоестетику, але цей термін вибраний лише тому, що нічого кращого придумати не вийшло. Концепція постмодернізму доволі неоднозначна, декотрі люди пов’язують її з глибоким скептицизмом стосовно істини. Я не хочу, аби розробники розв’язували  складні філософські проблеми, але закликаю їх до чесної презентації своїх пристроїв.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Medium