Усі ми коли-небудь відвідували лікарів. І так вже склалося, що найбільше ми боїмося хірургів та стоматологів. Це пов’язано з напливом інформації, стереотипів та чуток, нерозуміння та помилкового суспільного судження. Джерело страху просте. Нам здається, що буде боляче, а підтверджується це суспільними висловами типу «Хірургам аби різати». У цій статті спробуємо розвіяти декотрі міфи про хірургію, аби врешті-решт не боятися цих людей зі своєрідним почуттям гумору. Можливо й навпаки, підтримаємо ваші побоювання.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Хірургія – це одна з найстаріших галузей медицини. Вона згадується у багатьох рукописах та історичних документах. Але існує одне «але» – «лікарі» були схожі не так на цілителів, як на дослідників чи студентів. Вони ретельно досліджували як там все влаштовано, готовили підґрунтя для сучасних майстрів, які можуть майже все – від затягування рани до пересадки серця.

У цих людей своєрідне почуття гумору, яке ми не завжди можемо зрозуміти або ж просто знаходимося не в тому настрою, аби зрозуміти специфічний гумор. Однак, вважається, що професія хірурга є одною з найприбутковіших професій у світі. Пов’язано це з тим, що насправді хороших хірургів не так вже й багато та вони недаремно отримують свою високу зарплатню, рятуючи життя людей.

Варто зазначити, що поняття «хірург» насправді дуже широке. Якщо говорити простіше, то хірург – це лікар-спеціаліст, який отримав підготовку по методах діагностики та хірургічного лікування захворювань та травм. Тобто, хірурги насправді можуть спеціалізуватися на різних частинах тіла. Вони можуть навіть поділятися на спеціалізації залежно від віку або ж статі пацієнта. До прикладу, дитячий хірург.

Робот-хірург

Останнім часом набирає популярності напрямок роботизованої хірургії. Це хірургія з використанням робота під час операції. Використання роботів дозволило розвинути два унікальних напрямки в медицині. Перший напрямок – це телехірургія: хірург керує роботом під час операції, не контактуючи з пацієнтом. Другий напрямок – це хірургія з мінімальним втручанням.

Перший вдалий випадок застосування робота в хірургії датується 1985 роком, коли роботом PUMA-560 була проведена операція на головному мозку пацієнта. Нічогенький початок для роботів.

Зараз найвідомішим роботом-хірургом є робот Да Вінчі. Перші розробки почалися ще з 80-х років минулого століття. За цей час він був випущений у кількості понад 3000 роботів. Проблема цього робота полягає в тому, що він коштує $2 млн. Для того, аби відшкодувати його вартість, клініці потрібно декілька років робити по 150-300 операцій на рік за його участю. Саме тому операції за участю Да Вінчі достатньо коштовні.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Так виглядає операція з «розумним» асистентом Да Вінчі

Розповідь про робота-хірурга можна вважати першим міфом, через те, що багато хто впевнені, що такі механізми почали здійснювати операції не так давно. Першій успішній операції вже понад 30 років. Далі поговоримо про інші хибні стереотипи, що стосуються хірургії.

Хірурги-практиканти також роблять операції

Існує жарт про те, що справді неприємним моментом під час операції є той, коли ти «засинаєш» на операційному столі та бачиш, як у лікаря з кишені випадає студентський білет.

Це всього лише міф. Аби отримувати право самостійно проводити операції, випускник має провести далеко не одну операцію як асистент. Тільки після цього йому дають право самостійно проводити хірургічне втручання. Спочатку він подає інструменти, потім допомагає та тільки після цього оперує самостійно. Тільки так і ніяк інакше. Виключення можливі лише в тому випадку стихійних бід або воєнних дій, коли вже не вистачає людей. До планових операцій молодих «зелених» студентів не допускають.

Хірургічна помилка

Багато пацієнтів вважають, що хірурги нерідко помиляються. Насправді ж це міф. Помилки хірургів, зазвичай, мають гучний резонанс. Це як з авіакатастрофами. На перший погляд здається, що авіаперевезення забирають багато людей до кращого світу. Але якщо порахувати число загиблих в повітрі за рік, на фоні автомобільних катастроф, результат сягатиме у межах математичної погрішності.

Хірургічні помилки під час операцій відбуваються не так часто. Частіше хірурги помиляються на етапі визначення діагнозу або ж при призначенні методу лікування. У випадку з ліками, поганий вплив помітний не сильно та не відразу. А ще, допомагає дія плацебо. Про нього ми поговоримо далі.

Дія плацебо

Напевне, кожен з читачів хоч раз чув це визначення. У перекладі з латинської «плацебо» означає «сподобаюсь, стану в пригоді». Тобто, це лікування, яке має подобатися? Це не зовсім так, проте недооцінювати його також не варто.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Одна таблетка з діючою речовиною, а інша – ні. Яку ти обереш?

Останнім часом люди скептично відносяться до цієї затії, проте плацебо все ще продовжує діяти. Існує всього дві сфери, де не застосовується дія плацебо. Перше – це захворювання серця (експерименти над серцем можуть закінчитися дуже погано). Також плацебо не використовується при проблемах з суглобами, бо про них забути неможливо. Якщо вже болить при рухові у суглобі, то воно болить і нікуди від цього не дітися. Мозок не може розслабитися та забути про біль.

У решті сферах експерименти доходять навіть до того, що перед пацієнтом розігрується «спектакль», ніби його кладуть в лікарню на операцію. Для реалістичності навіть роблять поріз скальпелем. Після чого дивляться за його станом. Висновком таких «операцій» дуже часто стає повне відновлення. Врешті-решт, можна сказати, що наш організм творить диво, коли він сам вірить в нього.

Чи можна прокинутись під час операції?

Викриття цього міфу буде не дуже приємним. Вся річ у тому, що багато людей надто переоцінюють загальний наркоз. Люди гадають, що прокинутися під час загального наркозу під час операції практично неможливо. Насправді, це не зовсім правда.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Нічого страшного не станеться, якщо ви прокинетесь під час операції. Ви все одно нічого не відчуєте та не зрозумієте.

Такі випадки, коли пацієнт просинається під час операції бувають часто. Це пов’язано з тим, що навіть сам стан людини під час операцій не буває без відчуттів на всі 100%. Скоріш за все, воно являється чимось за межею станів людини. Людина не так міцно спить, а знаходиться в небутті. Однак, навіть якщо людина більш-менш прокидається, це не означає, що вона одразу ж може встати та піти по своїм справам. Навіть після закінчення операції людський організм ще кілька годин відходить від наркозу, знаходячись у дивному стані.

У випадки, коли пацієнт прокидається, насправді винен анестезіолог, оскільки не зміг розрахувати точну дозу наркозу, який вводився в організм пацієнта. Проте, це можна швидко виправити. Як тільки пацієнт починає прокидатися, потрібно збільшити дозу препарату. Вже через 10 секунд пацієнт знову засинає.

Хірурги не раді кулі, яку вони витягли

Іноді, в кінофільмі показують те, як хірург старанно колупається у відкритій рані, при цьому боїться зробити зайвий рух, після чого витягує кулю та розслаблено зітхає. Іноді навіть показують як він радіє після цієї складної маніпуляції. В кіно це виглядає так, ніби хірург вже все зробив та може собі дозволити розслабитися.

Насправді ж це є доволі важливим моментом після того, як пацієнта підстрелили, але хірургу ще рано розслаблятися – далі його чекає не мало роботи. Після цього лікарю потрібно обробити рану, перевірити чи пошкоджені внутрішні органи, все зашити та провести відновлювальні процедури. Справжні хірурги не радіють тому, що метал був витягнутий з рани, адже дістати кулю – це тільки початок. Найголовніше – зупинити кров та знешкодити наслідки після поранення.

Також пафосним моментом виглядає падіння кулі в миску з приємним дзвоном. Насправді відбувається все не так. Дуже часто зараз використовують пластикові лотки для відходів. Отже, такого звуку не могло бути. Але виглядає це дуже вражаюче.

Музика в операційній

У декотрих фільмах, наприклад, у першій частині «Доктор Стрендж», було показано, як під час операції звучить музика. Насправді так і є. Хороша музика дозволяє лікарю налаштуватися на роботу та в операційній часто звучать різноманітні композиції. Ось тільки їх вибір дуже часто змушує персонал сперечатися між собою. Нічого не зробиш, смаки в кожного різні.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Кадр зі знаменитого фільму «Доктор Стрендж»

В цьому ж фільмі показано, як герой веде легку бесіду під час складних операцій. Не дивлячись на те, що так робити не можна, хірурги іноді порушують це правило. Особливо це стосується простих нескладних операцій. При складних операціях хірург сам не захоче говорити, бо буде дуже сильно зайнятий та зосереджений. Отже, підсумовуємо: музика в операційній – не міф, а от розмови – міф.

Гоління перед операцією

Усі, мабуть знають, що перед операцією окремі ділянки тіла, які покриті волоссям, примусово голять. Ось тільки більшість думають, що це робиться бритвою або гострим лезом. Насправді ж для цього існує спеціальна машинка, яка голить окрему ділянку шкіри та дозволяє оперувати безперешкодно.

Саме машинка замість леза використовується з тої причини, що від неї не залишається на шкірі мікропошкоджень. Як не дивно це прозвучало б, на фоні того, що людині незабаром розріжуть шкіру скальпелем, мікропошкодження шкіри дуже сильно збільшують ризик попадання в організм інфекції. Саме тому й уникають такого способу бриття. Машинка просто більш зручна.

Герої «Кримінального чтива»

Одним з найвідоміших моментів з культового фільму Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво» є той, де Вінсент (Джон Траволта) робить укол адреналіну Мії (Умі Турман) після передозування. По сюжету він приїздить до друга, який знає, що робити та, намітивши ціль, дає Вінсенту шприц. Після цього він розмахує ним та зі всієї сили б’є шприцом у ціль.

Хірургія — технологічні та не технологічні міфи галузі

Ось так і роблять укол адреналіну в серце

Багато думають, що це художній креатив, щоб це виглядало пафосно та красиво. Проте, творці фільму дуже реалістично показали, як робиться ін’єкція адреналіну в серце. Єдиним огріхом було й те, що герої витрачали багато часу на розмови. Краще в цей момент було б зробити непрямий масаж серця. У решті ж все буває саме так. Для ін’єкції в серці потрібно пробити дуже багато тканин, а зробити це не так і просто.

Чому ми боїмося лікарів?

Як бачимо, багато міфів про лікарів перебільшені. Ми боїмося їх від незнання того, як саме це працює. Ми думаємо, що буде болючіше, ніж воно відбувається насправді. Своїми професійними жартами хірурги лише нагнітають атмосферу, проте дуже часто у цих лікарях нема нічого такого, чого варто було б боятися та наші побоювання перебільшені. Не варто йти на провокації. Просто знайте, що візит до лікаря не такий страшний, як ви думаєте.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: